Корпоративний блог

НЕСТАБІЛЬНА НАФТА

Сьогодні на світових біржах вартість нафти коливається довкола позначки 48 доларів за барель, і навіть короткострокові стрибки вгору викликають оптимізм у трейдерів. Така реакція не дивна — котирування з різною швидкістю знижуються протягом двох років.

19 травня 2016

Сьогодні на світових біржах вартість нафти коливається довкола позначки 48 доларів за барель, і навіть короткострокові стрибки вгору викликають оптимізм у трейдерів. Така реакція не дивна — котирування з різною швидкістю знижуються протягом двох років. У лютому цього року «чорне золото» встановило антирекорд, впавши до 27 доларів за барель. Для країн-експортерів це був серйозний удар, а ось для українського бізнесу — виклик і нові можливості.

У лютому голова міжнародної нафтовидобувної компанії BP прикро пожартував, що незабаром усі басейни світу будуть заповнені нікому не потрібною дешевою нафтою. Україна не належить до великих нафтовидобувників. Переробних заводів у нас теж небагато. Тому донедавна ціною на нафту в країні відверто цікавились тільки автомобілісти і логісти. Утім, нафта недарма фігурує у всіх випусках ділових новин. Падіння цін на енергоносій збільшує можливості експортерів, але водночас загострює конкуренцію на світовому ринку за рахунок появи нових гравців.

Наведу приклад. Пам'ятаєте лютневу ціну в 27 доларів за барель? Вона відразу ж позначилася на вартості доставки вантажів — морські перевезення стали більш доступними, а деякі компанії вирішили відмовитися від найкоротшого морського шляху в Азію через Суецький канал. Одноразовий прохід через цю транспортну артерію коштує трейдерам чималу суму, що перевищує 100 000 доларів. Дешева нафта зробила зайві два тижні шляху довкола Африки вигіднішим варіантом логістики порівняно з платою за прохід через канал.

Подібна ситуація і з фрахтом. Уявіть великогабаритне судно класу Panamax. Ця машина здатна перевозити вантажі по 60–80 тис. тонн. 10 років тому фрахт такого судна за маршрутом із порту «Південний» у Єгипет коштував трейдерам 40 доларів за тонну вантажу. Зараз же за його оренду доведеться заплатити ставку в розмірі 5–6 доларів за тонну. Виходить, що шлях до Єгипту для українського зерна подешевшав у декілька разів. Причин для семикратного зниження ставок декілька. Серед них: криза у світовій економіці, подальше зниження попиту на морські перевезення і, певна річ, вартість пального – нафти.

Але є і зворотний бік медалі. Дешева нафта зробила традиційні для України ринки збуту більш доступними і для інших постачальників. Світова торгівля стала тіснішою, а конкуренція — загостреною. Так, завдяки дешевому пальному і фрахту бразильські агротрейдери почали активно виходити на ринки Азії та Середземномор'я, пропонуючи свою сою та кукурудзу. Там вони змусили похвилюватися традиційних постачальників — у тому числі українських. І якщо світові компанії навчалися працювати в режимі «американських гірок» з кінця 1990-х років, то вітчизняний бізнес тільки зараз засвоює уроки екстремального водіння.

Але це не все. Спад у нафтовому секторі зачепив і дуже вузькі сегменти українського ринку. В їх числі — виробництво мікросфери. Це найбільш маржинальний вид золошлакових відходів, що утворюється в процесі згорання вугілля на ТЕС. Світовий ринок мікросфери достатньо вузький, гравців на ньому небагато. І UMG серед них. Виробництво цього продукту становить лише 100 тис. тонн на рік, 30–50 % з яких закуповують нафтовидобувні компанії. При стабільному ринку нафтовидобувники платили за тонну такої сировини понад 1000 доларів. У подальшому цей матеріал використовується у виробництві тампонажних матеріалів для нафтових свердловин, бурових розчинів і вибухових речовин. Зниження інвестицій у розвідку запасів і буріння нових свердловин відразу ж позначилося на продажах мікросфери — вони скоротились. І ці втрати вимірюються десятками тисяч тонн. Споживачів стало мало, тому виробники мікросфери активно включилися у боротьбу за кожного.

Нестабільна нафта принесла українським експортерам чимало сюрпризів. Хтось із них зміг скористатися ситуацією та опанувати нові ринки збуту. Іноземні виробники також не гаяли часу і з'явилися на традиційних українських ринках. Низька вартість енергоресурсів встановила для всієї світової торгівлі нові правила гри, і вітчизняним компаніям доведеться вчитися за ними грати.

Джерело
delo.ua 

Автор:
Сергій Мельниченко
директор з продажів UMG