Корпоративний блог

ВІДХОДИ НА ДОПОМОГУ

Протягом уже понад 20 років багато розвинених країн та великих промислових компаній реалізують ідею «циклічної економіки». По суті, це безвідходне виробництво. Про повторне використання сировини замислювалися навіть ті, хто має доступ до дешевих природних ресурсів. Ці компанії розуміють, що корисні копалини — вичерпний ресурс, а тому все частіше віддають перевагу повторній переробці промислових відходів.

18 липня 2016

Протягом уже понад 20 років багато розвинених країн та великих промислових компаній реалізують ідею «циклічної економіки». По суті, це безвідходне виробництво. Про повторне використання сировини замислювалися навіть ті, хто має доступ до дешевих природних ресурсів. Ці компанії розуміють, що корисні копалини — вичерпний ресурс, а тому все частіше віддають перевагу повторній переробці промислових відходів. До того ж використання вторинних матеріалів часто коштує для бізнесу дешевше, зменшуючи вартість кінцевого продукту. В Україні такі випадки поки що нечисленні, хоча країна сповна «багата» на відпрацьовані матеріали, які чекають свого другого шансу.

І за прикладами не треба далеко ходити. Візьмемо хоча б галузь, яка нещодавно забезпечувала понад третину українського ВВП — металургію. У всьому світі металургійні комбінати виробляють чималу кількість відходів: відпрацьовану вогнетривку цеглу та інші матеріали, які застосовуються у процесі витоплювання сталі (вапняк, доломіт, магнезит тощо). Іноземні виробники вогнетривів знайшли для них нове застосування. Відпрацьовані вогнетриви та вапняки відправляються на повторну переробку, в результаті чого з'являється нова жароміцна цегла для печей. Наприклад, 45 % зламків вогнетривів придатні для вторинної переробки. Цегла із вторсировини у 2–4 рази дешевша за нові аналоги. Ефект для сталеварів відчутний: вони платять менше за сировину, скорочують витрати за складування відпрацьованих відходів (екоподаток) та заощаджують місце на відвалах, які заповнені переважно на 50–95 %. До того ж, так формується й відповідальне ставлення до природних корисних копалин, наприклад глини, каоліну та магнезиту «з кар'єру». Металурги можуть утилізувати вторсировину самостійно або віддавати цю функцію на аутсорсинг. У світі вже є подібні приклади — лідери з аутсорсингу відходів меткомбінатів: компанії HARSCO, Horn&CoMineralsRecovery і LKAB Minerals. Цікаво, що найбільший у світі виробник вогнетривів, австрійська компанія RHI, є ще й головним лобістом ініціатив повторного використання відпрацьованих вогнетривів.

Закордонні промисловці не забувають і про кольорову металургію. Платина, золото, мідь та алюміній — це цінна сировина з високими витратами на видобуток і переробку. Наявні родовища цих корисних копалин поступово виснажуються, а нові є або біднішими, або знаходяться в не дуже доступних місцях. У будь-якому випадку, собівартість виробництва зростає, а тому питання повторного добування з готових продуктів стає дедалі актуальнішим. Наприклад, у світі вже працюють над технологією, що дозволяє добути алюміній із так званого «червоного шламу» — відходу алюмінієвих ГЗКів і комбінатів, який містить частку кольорового металу.

Українська промисловість ще має чимало можливостей щодо використання вторсировини та побічних продуктів. Так, ми в UMG вже працюємо над проектами, які дозволяють повторно застосовувати золошлакові відходи з українських вугільних ТЕС, а також рідкі та технічні гази з вітчизняних меткомбінатів. Я переконаний, що рано чи пізно українські компанії все активніше знаходитимуть і використовуватимуть аналогічні можливості: одних підштовхне турбота про екологію, а других — питання собівартості.

Джерело
Новое Время

Автор:
Дмитро Ануфрієв
Директор зі стратегії UMG